Космацька Стефанія Мирославівна - практичний психолог Розтоківського ДНЗ

Психолог в дитсадку

Як часто в батьків виникають питання про виховання? Щодня? Ні, напевно, ще частіше. І багато мам і тат опиняються сам на сам зі своїми проблемами. Справді, що робити, якщо малюк регулярно влаштовує істерики, або гризе нігті, або боїться темряви?...

Кожна дитина унікальна, особлива. Більше того, кожна ситуація теж по особливому нестандартна. І батьки мають усвідомлювати, з якою проблемою вони спроможні впоратися самостійно, а із чим потрібно все ж таки звернутися до фахівця.

Чомусь існує якесь упередження,що до психолога потрібно йти тільки в тому випадку, якщо ситуація зовсім критична. Мовляв, психолог нам не тільки потрібний, у нас дитина нормальна, просто вередує, як усі.

Батьки найчастіше бачать тільки свою дитину, а психолог працює з багатьма дітьми, і йому простіше побачити та порівняти особливості поведінки Вашої дитини з іншими малятами. Батьки, як правило, вчаться виховувати дітей на власних помилках, не маючи відповідної підготовки. Але іноді, помиляючись, ми робимо боляче малюкові, залишаючи слід у його душі на багато років.

Щоб не наробити помилок, варто спробувати вибудувати свою власну педагогіку або звернутися до психолога. Майте на увазі те, що серед психологів теж є фахівці різного профілю. Є сімейні психологи. Вони допоможуть Вам у розв’язанні сімейних конфліктів, гармонізують подружні стосунки. Але ж саме від гармонії в родині залежить духовне здоров’я Вашого малюка.

Дитячі психологи допоможуть Вам відповісти на питання про дитячу поведінку, скорегувати Ваш підхід до дитини, придумають і підкажуть, як краще діяти в певній ситуації. Іноді так буває, що батьків турбує дитяча поведінка, але вони не можуть сказати, що ж саме їх тривожить. Тут теж допоможе психолог. Для цього існують спеціальні тести, які Ваша дитина сприйме як цікаву й захоплюючу гру. Разом із психологом Ви зможете розібратися в результатах тестів і краще зрозуміти свою дитину. Багато мам і тат турбуються, що їхня дитина розвивається повільніше,ніж інші діти. Швидше за все, їм це просто здається, тому що в кожного малюка – свій темп розвитку. Але професійно і чітко на це питання відповість саме дитячий психолог. Для дітей, які занадто тривожні, агресивні,сором’язливі,відчувають часті страхи, психолог може провести цікаві заняття,які називаються тренінгами. На таких тренінгах діти разом із психологом грають у звичайні, на перший погляд, ігри. А результат не змусить себе чекати. У дитини минають страхи, знижується агресія, підвищується впевненість у власних силах. Тому не слід забувати, що якщо у Вас виникають проблеми із дитячою поведінкою, Вам завжди готовий допомогти психолог.

 

Коли потрібно звертатися до психолога?

  • Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

  • Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

  • Якщо Вас тривожить у дитячій поведінці, але Ви не можете зрозуміти причину.

  • Якщо Вам здається,що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Тому краще все з’ясувати і не мучити дитину порівнянням з іншими дітьми.

  • Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

    Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

    • Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

    • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

  • Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

  • Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

  • Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

  • Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

  • Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

  • Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

  •  


  • /Files/detskij-smeh.gifПрийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

  •  

  • Як зробити дорогу до дитсадка 
    веселою і цікавою?

    /Files/images/111111.jpgВранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих? 
    Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
    Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
    Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
    Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
    І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

     


     

     

  • ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ


    /Files/images/Deti40.gifШановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.

  • Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.

  • У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.

  • Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

  • Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.

  • Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

  • Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.

  • Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

  • Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.

  • Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене

  • на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.

  • Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.

  •  

    Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

        Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. 
        До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище: 
        • знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
        • знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи; 
        • знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру. 
        Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: 
        • Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху. 
        • Хваліть дитину за успіхи. 
        • Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини. 
        • Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів. 
        • Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси. 
        • Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості. 
        • Будьте постійними у своїх вимогах до дитини. 
        • Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності. 
        • Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення. 
        • Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення; 
        • Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво; 
        • Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою. 
    Що можна і чого не можна робити до школи? 
    Зовсім не слід: 
        • Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор; 
        • Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня; 
        • Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання; 
        • Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово; 
        • Драматизувати невдачі дитини; 
        • Порівнювати дитину з іншими дітьми; 
        • Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини; 
        • Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату; 
        • Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів. 
    Необхідно: 
        • Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. 
        • Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих; 
        • Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання; 
        • Поббати про постановку руки при письмі; 
        • Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе; 
        • Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування: 
        • Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

    Школа - це зовсім не страшно (поради батькам майбутніхпершокласників)

        1. Поясніть дитині, що дорослі ходять нароботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших -  школа.

        Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

        2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки "заражають" дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна пограти у "Школу". Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.

        3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

        4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі "шкільного" пластиліну динозаврика - не забороняйте їй.

        5. Обов'язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням і поведінкою вашихдітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.

        6. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, щоспіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням. 

        7. Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформленнякутківкласу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

        8. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, посадою, терпінням і ласкою.

        9. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується. 

     

    Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

        1. Домашню адресу адресу і телефон;

        2. Місце праці батьків, їх посади;

        3. Шлях від школи додому і назад;

        4. Знати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці в школі;

        5. Відкривати і закривати двері квартири;

        6. Чітко відповідати на запитання дорослих; 

        7. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, посадою, терпінням і ласкою.

        8. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується.