Відповідно  до наказу № 16 ПРДА Сектору управління в сфері освіти "Про проведення фестивалю творчих ідей педагогів закладів дошкільної освіти "Авторська іграшка в роботі з дітьми дошкільного віку "" педагогами нашого закладу : Яків'юк С.М. та Корпан О.Д.  була виготовлена народна іграшка .

Назва іграшки : Вовняна лялька «Марійка »Автори іграшки : вихователі групи раннього віку в Розтоківському ЗДО Яків’юк Світлана Михайлівна , Корпан Олена Дмитрівна

Вид іграшки : Народна іграшка – річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі. Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні. Пам’ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Її форма є однією з початкових субстанціональних форм щодо освоєння людиною навколишнього середовища.

Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов'ю до неї, дитячою грою. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Вікова категорія , для якої призначена іграшка : Дана іграшка призначена для дітей віком від 2 років до 6 ( 7 років ).

Опис іграшки :

Авторська народна іграшка « Марійка »

Висота іграшки : 30 см.

Діаметр голови : 7 см.

Довжина тулуба : 23 см.

Матеріали що були використані при виготовленні іграшки :

Каркас : Виготовлений з металевої проволки ( алюміній ).

Тіло ляльки : вовна , шерстяні нитки .

Одяг ляльки : натуральні тканини , ( льон , мішковина, шерсть тощо )

Вінок ляльки : шовкові стрічки , гелеві квіти ( волошки , ромашки , кульбаби ).

Спідниця ляльки : геометричний орнамент , виготовлений із тканини фетра ,що складається із кругів напівкругів , трикутників , квадратів , ромбів, різної величини ,що прикріплюються до спідниці за допомогою липкої стрічки . В низу спідниця прикрашена макраме виготовленого із шерстяних ниток .

Прикраси ляльки : прозоре намисто довжиною 15 см що можуть обвиватися навколо шиї до 5 разів . Такі буси можуть сприяти розвитку математичних здібностей дітей дошкільного віку ( лічба до 5 , діаметр кола )

Техніка виготовлення : Авторська іграшка була виготовлена за допомогою техніки сухого валяння вовни.

Валяння вовни, фелтінг, фильцевание ( від англ.felt — повсть, фільц, набивання) — це особлива техніка рукоділля, при якій з пишною, повітряної вовни виходить щільний повсть. Здатність збиватися володіє тільки натуральна шерсть, так як вовняної волосся має лускату структуру, завдяки чому волокна вовни зчіплюються між собою . Техніка сухого валяння така:

При сухому валяння вовна багаторазово протикається спеціальними голками для сухого валяння до стану звалювання. Під час цього процесу волокна вовни зчіплюються між собою, утворюючи тим самим щільний повстяний матеріал.

Кольорова гама : у даній авторській іграшці переважають червоні , жовті та сині кольори .

Розвивальний потенціал іграшки

Народна іграшка є, з одного боку, моделлю, зраз­ком життя, з іншого – джерелом радості, бадьорос­ті, доброго самопочуття. Іграшка як відображена модель поведінки, виявлення і розвитку складних самоорганізованих систем охоплює альтернативні сценарії різних процесів життя. Але практично в кожній народній іграшці закладені вільні основи самовираження, імпульси творчих ходів, виборів, переваг, непередбаченість дитячої поведінки. Сучасна дитина, спілкуючись з народною іграш­кою за допомогою органів дотику, слуху, зору, тоб­то сенсорно, сприймаючи її форму, конструкцію, усвідомлюючи її призначення, непомітно для себе пізнає виробничо-господарську та святково-об­рядову діяльність населення рідного краю .

Серед іграшок особливо слід виділити ляльки. Відтворюючи лагідну турботу матері про неї саму, дитина піклується про ляльку, «доглядає» її, і тут найбільш ефективно складаються психологічні передумови для оволодіння моральними норма­ ми поведінки, формування глибоко соціальних за своїм змістом емоцій. Діти поводяться з лялькою як із живою істотою. Вони розмовляють з нею, одягають її, годують, кла­дуть спати, шиють для неї одяг, прикрашають квіта­ми, кольоровими стрічками, вишитими візерунка­ми, наслідуючи одяг, зачіски та прикраси місцевого жіноцтва. Так, граючись ляльками, дівчатка готу­ються до виконання майбутніх обов’язків дружини, матері та господині дому . З давніх давен була така традиція в українських родинах біля маленької дівчинки ліворуч клали ляльку, біля хлопчиків з правого боку – сопілочку. За старовинними віруваннями, то були символічні атрибути – обереги, які дійшли з часів язичництва і несли в собі цілющу силу. Шили ляльки з клаптиків лляної тканини, шовку, конопель, кропиви, вовни.

Вони мали три- чи семикольорову гаму. Поєднувалися кольори зовсім несподівано: білий-малиновий-коричневий; зелений-білий-ко­ричневий-малиновий-морквяний-чорний-синій Ляльки призначалися для дитячої гри. Однак тривалий час у різних місцевостях вони зберігали риси, властиві обрядовим предметам.

У прикарпатських та карпатських селах ляль­ки – дитячі іграшки оздоблювали майстерною ви­шивкою і традиційними прикрасами (кораловим намистом, дукачами, селянками). До того ж, у цій місцевості робили на продаж великі декоративні ляльки з вовни виточеною на верстаті дерев’яною осно­вою, вдягнені у майже точні копії народного гу­цульського святкового вбрання. Граючись такою лялькою або намагаючись її зробити, дитина засво­ювала перші знання народної культури, ознайом­лювалася з основами пластичних та декоративних традицій.

Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності творчої діяльності дітей. Традиційні іграшки різних народів здавна використовують з метою естетичного, мо­рального, розумового, фізичного виховання. Під час гри дитина розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід.

Варіанти використання іграшки
 

Кожна іграшка – це вияв історії та культури народу, оскіль­ки вона відображає соціальне життя певної епохи. Народні ігри, де ми використовуємо народні іграш­ки, містять елементи фольклору, а це сприяє залу­ченню до національної культури. Вони розвива­ють естетичні почуття, виховують у дітей любов до мистецтва. Тому використання народних іграшок, як і елементів традиційного мистецтва на заняттях з дітьми – в дитячих садках, будинках твор­чості – має велике виховне значення.

Під час гри дитина розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом пе­редавання культурного досвіду народу від поколін­ня до покоління. Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіг­рають народні іграшки у моральному та естетич­ному вихованні дітей. З давніх-давен вони були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Завдяки їм формуються такі якості, як кмітливість, наполегливість, організованість, спритність, уваж­ність, товариськість тощо, розвивається фантазія, мовлення, образне мислення. Розумно організована гра з іграшкою є дійовим методом трудового виховання. Адже дитина з іграшкою виконує певні дії, щось вигадує, часто наслідуючи трудові дії до­ рослих . Багаторазове повторення ігрових дій віддавна було спрямоване на прищеплення дітям поваги до праці, до звичаїв і традицій рідного народу. За до­помогою активного використання народної іграш­ки, участі в іграх діти легко опановують вірші, пісні, примовки, приказки, скоромовки, лічилки, якими супроводжуються.

Педагоги, вчителі, вихователі, батьки повинні не лише зацікавлювати дитину іграми з народними іграшками, а й навчати її бачити та сприймати їх як певні образи, тобто витвори мистецтва, зразки ви­сокої традиційної культури, спадкоємцем багатств якої є дитина. Педагогічна цінність українських народних іграшок полягає в тому, що вони дають простір творчій активності, орієнтують у навко­лишньому світі, привчають до праці, розвивають мовлення дітей. Отже, як найістотніший компонент гри іграшка виконує важливу освітню, розвиваль­ну, виховну функції. Так само, як гра, вона є важли­вим фактором психічного розвитку дитини, забез­печуючи поступовий перехід до здійснення різних видів діяльності на більш високому рівні.

$